Черкащина шукає альтернативу газу

Чим можна замінити газ? — нині всі гарячково обмірковуємо. Ліс, вугілля, торф, сонце, вітер, вода — це те, з чого можна робити електричну й теплову енергію на Черкащині. Теоретично — можна використовувати й газ сміттєзвалищ, власне, самі побутові відходи, які горять. Переробляти гній на електрику, «добувати» струм із рослин і з висушеного болота фільтраційних полів… Але поки що й серед літа серце холоне, як зимуватимемо, бо часу мало, а все в основному «зав’язано» на газ.


План економії газу — 30 відсотків

Антикризовий енергетичний штаб при Кабміні поставив областям завдання зменшити використання природного газу в цьому  опалювальному сезоні на 30 відсотків до споживання попереднього сезону. Тобто близько 59,8 мільйона кубів газу в області треба зекономити (і використати 139 мільйонів кубів проти 199 мільйонів в опалювальний сезон 2013-2014 років). Це стосується дев’ятнадцятьох комунальних підприємств області, які забезпечують тепло централізовано.
На Черкащині розроблено заходи зі скорочення «апетитів» на газ. Як розповіли в управлінні житлово-комунального господарства облдержадміністрації, економію має дати заміна котлів на нові, з вищим коефіцієнтом корисної дії, та котлів, які замість газу використовують вугілля й біопаливо. Передбачена модернізація котлів, встановлення теплоутилізаторів, когенераційних установок. У Черкасах на ряді котелень буде впроваджено використання підмішуючих насосів із погодною корекцією температури. На Черкаській ТЕЦ газ замінять вугіллям. Також у заходах економії — заміна майже п’яти кілометрів теплових мереж, які в аварійному стані, новими трубами, попередньо ізольованими. Збереже тепло заміна 88 вікон та 60 вхідних дверей у дошкільних і навчальних закладах області. У Корсуні-Шевченківському буде закрита котельня — споживачів переведуть на індивідуальне (побудинкове) опалення.
Всі ці та інші заходи, чітко розписані по кожному підприємству, потребують фінансування на 130 мільйонів гривень. На держбюджет сподіватись не час. Тому це будуть гроші місцевих бюджетів, теплопідприємств і самих постачальників обладнання (скажімо, є проект весь Черкаський район вивести зі споживання газу на котельнях централізованого теплопостачання — продавець нових 18-ти твердопаливних котлів вкладає в цей проект свої гроші).
Поставлене завдання об’єкти соціальної сфери (лікарні, школи, садочки) перевести на електроопалення. Там пільговий тариф: денний кіловат — 80 копійок, нічний — 30. Але, як розповів «Черкаському краю» один із районних керівників, на місцях поки що вважають це нереальним, адже лише виготовлення технічних умов для встановлення котлів електрообігріву коштує, виходячи з розрахунку: один кіловат — 1,5 тисячі гривень. І це без вартості обладнання і його монтажу… Лише здешевлення ТУ включить зелене світло. А також рух коштів місцевих бюджетів через Держказначейство — інакше за що ж придбати альтернативні системи опалення?

А сирі дрова не горять…

У черкасця Володимира Шевченка приватний будинок, опалюється газовим котлом. Якщо попередні зими послуги «Черкасигазу» обходились хазяїнові у 500-900 гривень на місяць, то подорожчання газу змусить прикручувати тепло. Оформити субсидію — в хаті прописані діти й інші родичі, які й не живуть тут, і на даний час виписати їх не можна. А якщо взимку взагалі будуть перебої з газом?
— Я почав з’ясовувати, які альтернативні котли пропонує торгівля. Найскладніший, тривалого горіння, вартістю тисяч 18-20, можна завантажити паливом і він буде горіти до п’яти діб. Це вузький циліндр, у якому паливо горить згори донизу. Все автоматизоване.

Але практики кажуть, що для такого котла потрібне ідеальне вугілля, без породи,  або дрова вологістю не більше 20 відсотків, інакше утворюватиметься конденсат і котел зіржавіє. У піролізних котлах годин вісім закладка горить. Але потрібні абсолютно сухі дрова твердих порід, як-то дуб. Це також нереально. Зупинився на котлі тривалого горіння за 7,5 тисячі. Але там електроніка, тобто він залежний від електричного живлення. Ну можна придбати накопичувач електрики. Ще одна вимога: в «обратку» вода повинна заходити температури не менше, ніж 61 градус. Якщо холодніша,  утворюється конденсат і котел довго не працюватиме. Тому треба ще клапан, за 900 гривень, — він додаватиме воду з верхньої труби для досягнення в нижній 61 градуса. Без насоса клапан не працюватиме, а сам насос коштує півтисячі. Тобто тисяч п’ятнадцять обійдеться придбання і встановлення такого котла. Це не по кишені.
Володимир Шевченко вивчає досвід знайомих:
—  Сусід на пенсії, у нього дров’яний котел, він наймає за сто гривень машину і йому привозять зібраний по смітниках Черкас горючий мотлох: меблі, дерево. У мого дядька в селі (дуже майстровитий чоловік) уже давно в хаті три котли: газовий, електричний і на дровах. Дядько живе коло лісу. Так, є прості відносно недорогі котли: вкидаєш дрова — дві години вони горять. У мене теж наскладовано чимало дров, адже свій двір і сад. Але це треба не працювати і цілодобово обслуговувати котел. Жити заради котла…

Навіть в Ірдині брикетом не топлять


Державне підприємство «Черкаситорф» за останні роки дохазяйнувалося до того, що перевело людей на одногодинний робочий день, а потім і розігнало.
— Створювали жахливі умови, а потім казали, що люди не хочуть працювати.  І що підприємство треба пустити під ніж, — крається серце голови селищної ради Олександра Максимова, адже саме завдяки торфовидобувному промислу свого часу й оселилися тут люди і створили селище. —  А підприємство дуже металомістке. Так пішов під ніж прес для виготовлення торф’яних брикетів, який ще не був у дії і який роблять тільки в Росії. Вирізали вузькоколійку в бік торфодільниці Ірдинь-1, четверте поле оголили — кілометрів п’ять рейок забрали. Вивезено повністю склад паливно-мастильних матеріалів — великі місткості, залізничні цистерни по 50-60 кубів, залишилася тільки місткість із гербіцидами (ними амброзію знищували). Вивезли один тепловоз, посягнули й на інші, але народ повстав. Ходили навіть з вилами. Це вже була весна цього року. У Києві стояв Майдан, а тут під цей шумок хотіли дограбувати підприємство. В районі вже не було голови держадміністрації, а після звернення до голови райради приїхала Самооборона. І зразу так звані вантажники, богатирі, разом зі своїми п’ятьма великоваговозами й двома кранами повтікали… На зборах селищної громади вирішили, що будемо охороняти майно, а поки не буде проведена перевірка підприємства Держфінінспекцією, ніхто нічого нікуди.
Зараз прийшов новий керівник, — продовжує Олександ Леонтійович, — і вже, принаймні, дим з труби іде. Але борги за підприємством багатомільйонні, попри те, що добувався торф, робився брикет, розпродувалося обладнання і ще й з бюджету гроші йшли… Було засідання виконкому селищної ради, запросили директора «Черкаситорфу». Принаймні, він прийшов, бо попередні взагалі не ходили на виконком. Хоч ми їх кликали, і шукали впливу на них. Директор намагається повернути бульдозери, екскаватори, які були вивезені. Цього року хочуть випустити 8 тисяч тонн брикету. Але це не просто став і копаєш торф — треба відкачати воду, відремонтувати поля видобутку. Відпрофілювати, фрезерувати, звалкувати, вивезти під вузькоколійку. Собівартість торфу зростає: зараз його возять кілометрів за 15-20, по болотах, це проблемно. І ремонт залізниці йде. А запасів торфу таких, як було раніше, вже немає. Я збирав своїх бюджетників — школа, лікарня, дитсадок: кажу, хлопці й дівчата, переходимо на дрова, не чекаємо брикету. Будуємо шалаші під дрова, бо вони повинні висохнути, перележати літо.

Буре вугілля піде з вересня


Починаючи з вересня цього року, ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» запланувало почати видобуток бурого вугілля в об’ємі 30 тисяч тонн щомісяця — на Мокрокалигірському родовищі с.Лисяча Балка Катеринопільського району. Поклади буровугільного розрізу оцінюються у 7,6 мільйона тонн.

Альтернатива є


Які об’єкти альтернативної енергетики працюють в області?
— На Черкащині діє дев’ять малих гідроелектростанцій (три в Корсунь-Шевченківському районі, дві в Лисянському, три в Тальнівському, одна в Звенигородці), — узагальнює Юрій Панченко, начальник управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації. — Середньорічне виробництво електроенергії — близько 16,8 млн. кВт год.
Також планується відновлення, технічне переоснащення та введення в експлуатацію до 2020 року Острівецької і Дубівської ГЕС в Уманському районі, Юрпільської і  Буцької в Маньківському та Вороненської ГЕС у  Жашківському.
Діють і дві сонячні електростанції — на греблі Гордашівської ГЕС потужністю 102,5 кВт (фото на 1-ій стор.). У липні 2014 року зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» ввела в експлуатацію сонячну електростанцію «Озірна» в м.Звенигородка потужністю 150 кВт. Черкаська філія «Новосвіту» планує на санітарному скиді водосховища діючої Стеблівської ГЕС у Корсунь-Шевченківському районі (на фото вгорі) побудувати в 2014-2015 роках нову міні-ГЕС  з агрегатами сифонного типу потужністю 100 кВт. Заплановано спорудити до 2020 року сонячні електростанції на базі Лоташівської ГЕС та другу чергу на Гордашівській.
З метою зменшення споживання природного газу в області підприємства переходять на використання біопалива. Так, ТОВ «Смілаенергопромтранс» виробляє електричну й теплову енергію на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (когенераційна установка, теплова/електрична на трісках). На КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» у котельні по вул.Менделєєва, 5 у Черкасах працює водогрійний котел потужністю 2,5 МВт на трісках. Підприємство  планує ввести в експлуатацію ще сім біокотлів — у рамках  кредитної угоди з ЄБРР.
Також слід зазначити, що в області є підприємства, які виробляють біопаливо. Так, ТОВ «Авіагородок» (м.Черкаси) та ТОВ «Мареллі» (м.Черкаси) виробляють паливні брикети з тирси, ТОВ «Черкасибіопаливо» (с.Курилівка Канівського району) — гранульовані пелети з відходів деревини, сільськогосподарське підприємство «Урожай» (с.Водяне, Шполянський район) —  пелети з соломи, ПП «Трансбіопаливо» (м.Шпола) та ТОВ «Авер-Тех» (м.Умань) — біопаливо з лушпиння соняшнику та соломи. Загальна річна потужність цих підприємств — 48,4 тисячі тонн.

Ухопились за солому


Село Водяне Шполянського району, що недалеко від географічного центру України, так і не діждалося газифікації. Але цієї зими хто зна чи й позаздрить сусідам. Олександр Ржевський, співзасновник СТОВ «Урожай» та ТОВ «Енергія»:
— У нас у Водяному діє, як я це назвав, жартуючи, ще років три тому, «програма анти-Путін». Після збору врожаю в сільгосптоваристві залишається солома. Деякі СТОВи її просто спалюють на полях (бачив я димовища і цього року). А ми років чотири тому збудували завод-не завод, бо це гучно сказано, а цех грануляції соломи. І робимо гранули (пелети). Обладнання українсько-німецьке та прибалтійське. Солому заготовлюємо в скирти і протягом року гранулюємо (беремо тільки свою, нам вистачає). Можемо виробляти 20-30 тонн продукції на добу. Можна робити пелети і з відходів деревини, очерету, лушпиння соняшнику. Зараз цех зупинили, бо немає замовлення. В основному пелети купувала Європа, а українцям поки що це не потрібно. Ми виробляємо і котли, які спалюють ці гранули, — котли працюють цілодобово, задаєш температуру, засипаєш паливо на дві-три доби — й автоматика подає його в котел. Такими котлами вже три роки опалюємо адмінприміщення. І ще одна сім’я в селі взяла такий котел, але він занадто великої потужності. То сильно тепло в хаті й багато бере гранул. Ми їм замінимо на менший.
— Скільки ж «ковтає» котел і що це в грошах?
— На даний час ми реалізуємо гранули по 1200 гривень за тонну. Коли у великі морози опалювали приміщення контори та сільради (400 кв. м), то використовували  близько 100 кілограмів пелет на добу. За помірних морозів та відлиги — близько 70-ти кілограмів. Котел коштує з розрахунку 1 кіловат — 60 євро.
Сусіди досвід переймають? Як виявилося, ні. Поки не припече. Чи то пак, не приморозить.

Воду для діток гріє сонечко


У дитсадках «Дніпряночка» й «Троянда» села Червона Слобода, що під Черкасами, вже майже три роки сонячні колектори на дахах підігрівають воду. Влітку — до гарячої, у найбільш темні дні року — до теплої, а догрівають її газом.
Кожна установка, що живиться енергією світила, обійшлася у 49 тисяч гривень. Як розповідає сільський голова Микола Котко, зараз на порядку денному — заміна в будівлях комунальної власності газових котлів такими, що на альтернативному паливі. Його мрія —  піролізний на пелетах.
Цікавлюсь, чи не пробувала сільрада вийти з цього питання на співпрацю з проектом ЄС-ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Микола Котко пояснює, що проект може профінансувати лише незначну частину суми, яка випливає з загальної вартості: котел близько ста тисяч, приміщення, проект та інше — все це обійдеться близько у 600 тисяч гривень.
— У нас є такі кошти, але Держказначейство зараз нічого не проплачує. Навіть щоб стіни дитсадків утеплити. Таке наше місцеве самоврядування…
Є у планах сільського голови купити дробарку для подрібнення гілля.  Його масово обрізають по селу над лініями електропередач. «Влітку ми б його заготовляли. А так на Росію працюємо...» — уболіває відомий на Черкащині своєю національною свідомістю сільський голова Микола Котко.  

Енергія ініціативи


Черкаси років чотири тому жваво обговорювали ідею-фікс міського голови Сергія Одарича запровадити новий напрямок сільського господарства — вирощувати  міскантус, швидкорослу рослину для опалювання котелень (схожа на очерет і любить такі ж заболочені землі). Сприймали це як дивацтво. Та, власне, проект згорнувся — за попередньої влади ініціатор закладання міскантусових площ виїхав за кордон. Тепер же міністр агрополітики Ігор Швайка наполягає на тому, що для виробництва біопалива в Україні перспективними культурами мають бути цукровий буряк, свічграс, енергетична верба, міскантус.
Два роки як у Христинівському районі поблизу сіл Верхнячка та Сичівка взята в оренду земля, на якій повинні розташуватися сонячні електростанції. Проте орендарі справно платять за неї, а сонячні панелі досі не прибули. Натомість добрі люди хотіли відібрати в орендарів ділянку: на початку 2013 року прокуратура звернулася до суду з вимогою повернути площі з оренди, оскільки розміщення електростанції… не підпадає під поняття будівництва об’єктів, які діятимуть для соціального забезпечення місцевої громади. Лише пройшовши кола судів, вдалося довести протилежне.
І все ж, як вважає депутат Христинівської райради Костянтин Микитас, проект дійде до логічного завершення всупереч усім корупціонерам, які потирають руки. Він — інженер-енергетик, тривалий час працював у сфері електропостачання сільського господарства й промисловості, зараз — віце-президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України (АПЕУ). Вивчав досвід сонячних електростанцій розвинених держав Європи і взявся його поширювати на рідній Черкащині.
— Надавали свої розробки цілому ряду підприємств. Скажімо, вели переговори з одним із молокозаводів: вони на місяць витрачають понад мільйон гривень на електроенергію. Хоч за 10 років можуть окупити вартість сонячних панелей і вийти на нуль, отримувати струм практично безплатно. Дирекція заводу погодилась. Але тепер інвестор чекає, коли в країні встановиться мирне життя. Також ми вели мову з комунальними підприємствами. У містах, як от і в Черкасах, багато розлогих дахів — не треба займати родючі поля під сонячні панелі. Але тут потрібне сприяння держави, так би мовити, політичне рішення влади, в тім числі місцевої.
Тому звернувся до голови обласної ради Валентини Коваленко за підтримкою в організації семінару з використання сонячної енергетики. Адже справа і за обізнаністю підприємців. Валентина Михайлівна пообіцяла сприяння у проведенні такого заходу.


Лариса СОКОЛОВСЬКА 

http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/9518-cherkaschina-shukae-alternativu-gazu