Директори РЕМ (від початку створення - 1967 р.)

Історія РЕМ

Цей розділ в розробці..

З історії будівництва Чигиринської електростанції

Туристи, які оглядають Чигирин з вершини Замкової гори, часто запитують про масив багатоповерхівок серед лісу на околиці міста та ще про грандіозну трубу, яка залишилась від пуско-резервної котельні біля селища Орбіта. Ці споруди та ряд незавершених об’єктів є нагадуванням про масштабну будову всесоюзного рівня – Чигиринську електростанцію.

Історія будівництва електростанції поблизу Чигирина бере свій відлік на початку 70-х років ХХ ст. Країна потребувала нових енергетичних потужностей і в 1970 році спеціалісти Київського відділення інституту “Теплоелектропроект” розробили техніко-економічний висновок створення нової Державної районної електричної станції (ДРЕС) на Україні [1, 3].
Рада Міністрів УРСР постановою №398 від 20.08.1971 року закріпила за вказаною ДРЕС майданчик біля с.Вітове Чигиринського району і дала їй назву “Чигиринської”. Міністерство енергетики і електрифікації СРСР в жовтні 1971 року затвердило техніко-економічний висновок будівництва ДРЕС і за узгодженням з Держпланом СРСР з 1972 року почали будуватися об’єкти підготовчого етапу. Загальний кошторис на ці роботи згідно рішення Міненерго СРСР №33 від 10.04.72 становив 29,5 млн. карбованців [1, 3].

Держплан СРСР постановою від 25 квітня 1972 р. №28 визначив для Чигиринської ДРЕС потужністю 4800 тис. кВт (найкрупніша за проектом ТЕС в Європі!) в якості джерела енергії паливний мазут і сезонні лишки природного газу.
В червні 1973 року був розроблений технічний проект ДРЕС на мазутному паливі, який був відхилений експертизою Міненерго і Держбуду СРСР через те, що Держплан  і Держпостач СРСР не визначили заводи-постачальники паливного мазуту. Тому в 1974 р. Держплан постановою №62 змінив паливний режим Чигиринської ДРЕС: за основу палива замість паливного мазуту було визначене донецьке газове вугілля і обмежена потужність електростанції – до 3200 тис. кВт [1, 4].
Протягом 1974-75 рр. були проведені необхідні узгодження на будівництво пиловугільної ДРЕС на раніше обраному майданчику і визначено потужність 4-х енергоблоків – по 800 тис.кВт кожний [2, 2].
Дирекцію Чигиринської ДРЕС, яка будується, було організовано в липні 1972 року [1, 4].
В 1976 році дирекція ДРЕС передана від головного виробничо-технічного управління по будівництву Міненерго СРСР у підпорядкування виробничого енергетичного об’єднання “Київенерго”. Очолював дирекцію В.Л.Шабалін [1, 4]. Навесні 1977 р. на території майбутньої ДРЕС розпочались роботи по намиванню земснарядами промислового майданчика, прокладанню доріг, ліній зв’язку, спорудженню енергопідстанції “Орбіта” та першого 9-поверхового гуртожитку будівельників [2, 2].
До кінця 1977 року колектив будівельного управління тресту “Південенергобуд” виконав значний обсяг робіт. Почав діяти бетонний завод, було здано в експлуатацію потужну котельню, систему водопостачання і каналізації, завершено спорудження центральної – Піонерної – бази, тимчасового причалу для вантажів на березі Кременчуцького водосховища. Створено відділ робітничого постачання, запрацювала їдальня з триразовим харчуванням [2, 2].
Від назви енергопідстанції “Орбіта” дістало назву і селище енергетиків, яке знаходиться за 5 км на схід від с.Вітове Чигиринського району. В майбутньому місті енергетиків приблизно на 20 тисяч жителів передбачалось будівництво 5- і 9-ти поверхових будинків, шкіл, дитсадків, лікарень, магазинів, об’єктів культури і спорту [3, 3].
Термін введення в експлуатацію І-го енергоблоку на Чигиринській ДРЕС був запланований на 1982 рік. Проте, вже в липні 1978 року Держплан СРСР поставив перед Міненерго питання про припинення будівництва Чигиринської ДРЕС і спорудження на цьому майданчику в ХІ п’ятирічці атомної електростанції. Після довгого розгляду, в грудні 1978 року Держплан вирішив продовжити будівництво ДРЕС, але в зв’язку з дефіцитом донецького вугілля обмежив її потужність удвічі – до 1600 мВт [4, 2]. Будівництво ДРЕС велось надто повільними темпами, з порушенням нормативних термінів, що вело до розпорошення засобів і ресурсів, частої зміни кадрів, замороженню капітальних вкладів, відсутності належної фондовіддачі. Як наслідок, Міненерго СРСР за узгодженням з Держпланом і Держбудом, прийняло рішення про консервацію будівництва об’єктів ДРЕС і розробці матеріалів висновку на спорудження на Чигиринському майданчику АЕС [4, 3].
Поки у 1982-1984 рр. проходила консервація об’єктів ДРЕС, Київське відділення інституту “Атомтеплоелектропроект” у 1982 р. розробило техніко-економічний висновок будівництва АЕС поблизу Чигирина, а в 1983 р. Міненерго СРСР затвердило цей висновок. До цього часу на будові в цілому було освоєно 43,62 млн.крб. державних капіталовкладень, в т.ч. будівельно-монтажних робіт – 31,46 млн.крб. [5, 2].
Згідно постанови ЦК КПРС і ради Міністрів СРСР від 21 вересня 1984 р. “Про додаткові заходи по забезпеченню прискореного розвитку атомної енергетики” передбачалось будівництво АЕС на Чигиринському майданчику потужністю 4000 мВт [5, 10]. Наказом Міненерго СРСР №539 від 23.08.1985 року організовано дирекцію Чигиринської АЕС, яку очолив В.Г.Сапронов. 
Як і під час робіт на спорудженні ДРЕС, з початком будівництва АЕС основну увагу зосередили на допоміжних та супутніх об’єктах. Масштабна будова потребувала великої кількості кваліфікованих кадрів, яку необхідно було забезпечити житлом, об’єктами соціально-культурної сфери. Вже до 1988 року тут працювало 3000 чоловік. Одночасно потрібно було удосконалювати і створювати інфраструктуру: під’їзні шляхи, лінії електропередач (ЛЕП), річкову пристань тощо. Нове селище майбутніх енергетиків запланували збудувати на північно-західній околиці Чигирина, за 10 км від основного майданчика майбутньої АЕС. Перший кубометр бетону у фундамент будинку тут був закладений 19 квітня 1986 року [6, 1].

 

І другу спробу будівництва електростанції біля Чигирина чекало багато труднощів. Несвоєчасно надходила проектно- кошторисна документація, за два роки (1986-1987) через брак кваліфікованих спеціалістів, відхилення від проектів, неякісне ведення робіт не було здано жодного запланованого об’єкту: котельні, водопроводу, нового харчоблоку. Житлові будинки закладали без підведення підземних комунікацій. Невиконання плану по капітальному житлу компенсувалось за рахунок збірних будиночків, які постачались з НДР, так званих “берлінів” [7, 2].
Багато сумбуру у роботу вносило підпорядкування будови на правах філії будуправлінню Запорізької АЕС, коли багато нагальних питань вирішувалось по телефону. Виділені кошти розпорошувались на 96-и об’єктах, незадовільно постачались матеріали, через невиконання плану заробітна плата у працівників була невисокою. Посилювала відсутність завершеної системи управління кадрова чехарда. За 4 роки будівництва АЕС змінилось 4 керівники, кожен з яких змінював і заступників [8, 1]. На темпах будівництва об’єктів Чигиринської АЕС позначилась і Чорнобильська катастрофа, на ліквідацію наслідків якої витрачались величезні кошти з державного бюджету.
Серед широкого загалу поширювалась думка про доцільність будівництва АЕС взагалі з міркувань екології та безпеки для людей. Запити про перспективи будови надсилались керівництвом району і області міністру атомної енергетики СРСР М.Ф.Луконіну та в інші профільні організації. Викликали скарги серед будівельників незадовільне побутове, торгівельне і медичне обслуговування. Наприкінці 1988 року за відсутності власного житла  на приватних квартирах проживало 1500 осіб, з них більше 300 сімей [9, 2].
На початку 1989 року через невизначеність перспективи будівництва соціальна напруга досягла критичної межі. На одну із зустрічей з трудовим колективом будови АЕС приїхав тодішній керівник НВО “Ротор” (м.Черкаси), народний депутат СРСР А.Чабанов. Він обіцяв взяти будмайданчик під свою опіку з подальшим створенням тут підприємств по виробництву товарів широкого вжитку [10, 1]. Майже відразу після візиту А.Чабанова на будові побували представники Державної комісії з Міненерго та Мінатоменерго СРСР, які зробили висновок: спорудження АЕС призупинити, розробити проект паро-газової електростанції потужністю 2-3 млн. кВт і супутнього тепличного комбінату площею 150-200 га [11, 3].
Широка полеміка з майбутньої долі Чигиринської АЕС розгорнулась в ЗМІ всіх рівнів. На той час від початку будівництва вже було використано 108 млн. карбованців, але завершених об’єктів так і не створено, в тім числі і домобудівний комбінат потужністю 120 тис. м2 житла на рік. Як запевняло керівництво Міненерго УРСР, у майбутньої ПГЕС при наявності тепличного господарства та випуску товарів широкого вжитку коефіцієнт корисної дії досягне 80%, тоді як у АЕС він був би на рівні 34% [12, 3].
Рада Міністрів СРСР постановою №414 від 19 травня 1989 р., “враховуючи побажання громадськості”, припинила будівництво Чигиринської АЕС, а Мінатоменерго СРСР видав наказ від 15 вересня 1989 року “про консервацію будівництва Чигиринської АЕС”. Наступного, 1990 року, в липні видано постанови Міненерго СРСР “Про будівництво Чигиринської паро-газової електростанції” і використання для цього будівельного майданчика законсервованої АЕС [13, 8].
Поки йшло виготовлення проектної документації по переплануванню Чигиринської АЕС на ПГЕС, хоч і уповільненими темпами, але все ж на Новому Чигирині велось будівництво житла, дитячого садка, торгового центру. Всього будуправління АЕС споруджувало у 1989 році 25 об’єктів, а обсяг незавершених робіт складав 36,8 млн. карбованців. Основною причиною такого стану було вкрай незадовільне забезпечення будівельними матеріалами, коли народногосподарський комплекс СРСР вже знаходився на етапі розвалу [14, 3]. Про виконання зобов’язань дирекцією АЕС за 1989 рік свідчать такі показники: промислове будівництво – 57%, житла – 52% до плану. Дитячий садок на 330 місць введений в експлуатацію на рік пізніше запланованих термінів [14, 3].
У 1992-1996 роках в мікрорайоні Новий Чигирин було зведено 5 нових і добудовані кілька під’їздів до вже існуючих житлових будинків, розпочато спорудження школи на 1600 учнів.
Після проголошення незалежності України стан з фінансування будівництва Чигиринської ПГЕС ще більше погіршився. У квітні 1995 року дирекція ПГЕС переходить у підпорядкування від ВО “Київенерго” до державного енергопідприємства “Черкасиобленерго” [15, 2].
За відсутності джерел фінансування будівництва з державного бюджету дирекція Чигиринської ПГЕС, яка будується, свою діяльність звела до виробництва транспортування і реалізації теплової енергії з пуско-резервної котельні біля селища Орбіта [15, 2].

 

У березні 1999 року ВО “Черкасиобленерго”, до якої належала дирекція Чигиринської ПГЕС, стає відкритим акціонерним товариством. Ця обставина зумовила наступну реорганізацію дирекції ПГЕС. Відповідно до наказу ВАТ “Черкасиобленерго” №206 від 19.07.1999 р. від дирекції ПГЕС відокремлено і створено самостійні підрозділи: теплові мережі і житлово-комунальне господарство.
Після закінчення опалювального періоду 1999-2000 рр. через збитковість виробництва припинила свою діяльність пуско-резервна котельня, а з нею – і підрозділ теплових мереж дирекції ПГЕС.
Котельня працювала на мазуті, який доставлявся сюди автотранспортом з Черкас, а теплоносій подавався на відстань 10-12 км до житлових масивів Чигирина, що було економічно неефективно.
Офіційне існування дирекції Чигиринської ПГЕС припинив наказ ВАТ “Черкасиобленерго” №109 від 29 березня 2001 року. На той час дирекцію очолював Ю.І.Лисак [16, 8].
Через рік житловий фонд селища Орбіта та мікрорайону Новий Чигирин ВАТ “Черкасиобленерго” передало на баланс Чигиринської районної ради. Житлово-комунальне господарство, як колишній відокремлений підрозділ дирекції ПГЕС, реорганізоване у комунальне підприємство “Лісове” Чигиринської міськради.
Так припинилось спорудження Чигиринської електростанції, яке тривало протягом майже трьох десятиріч. Ця будова стала заручницею різних об’єктивних і суб’єктивних обставин, які не сприяли її завершенню. Як сумно жартували чигиринці: ”Рішення про Чигиринську електростанцію народилось у понеділок”. Тисячі людей за цей час працювали на цій будові. Вони приїздили сюди з різних куточків колишнього СРСР. Дехто залишився тут на все життя, хтось повернувся назад. Майже опустіло колись велелюдне селище Орбіта, багато незаселених квартир в мікрорайоні Нового Чигирина. Колишніх будівельників місцевої електростанції доля розкидала по всій Україні, а багатьох – і на заробітки за кордон. 
Що в майбутньому чекає на незавершені об’єкти будівництва Чигиринської електростанції? Можливо відповідь на це питання дасть нова енергетична стратегія нашої держави, яку розробляє Кабінет Міністрів України на період до 2030 року. Про ймовірність відновлення будівництва Чигиринської АЕС заявив 5 серпня 2005 року міністр палива і енергетики І.Плачков. При цьому міністр наголосив, що на колись підготовленому майданчику може бути побудована не атомна, а теплова електростанція на основі паро-газових установок. За словами І.Плачкова, “будівництво може бути відновлено через 1,5-2 роки”.

 

На фото:

Початок будівництва. Лютий 1977 р.;
Паливні резервуари;
Арматура для фундаменту основи труби.

Посилання
1. Архівний відділ Чигиринської РДА, ф.354, опис 1, спр.3.
2. Газета “Зоря комунізму” від 29.11.1977 р., №143 (6886).
3. Газета “Зоря комунізму” від 22.12.1977 р., №153 (6896).
4. Архівний відділ Чигиринської РДА, ф.354, опис 1, спр.142.
5. Архівний відділ Чигиринської РДА, ф.354, опис 1, спр.184.
6. Газета “Зоря комунізму” від 22.04.1986 р., №49 (8953).
7. Газета “Зоря комунізму” від 30.05.1987 р., №65 (9124).
8. Газета “Зоря комунізму” від 11.08.1987 р., №96 (9155).
9. Газета “Зоря комунізму” від 04.08.1988 р., №93 (9307).
10. Газета “Зоря комунізму” від 08.04.1989 р., №43.
11. Газета “Зоря комунізму” від 20.04.1989 р., №48.
12. Газета “Правда Украины” від 22.04.1989 р.
13. Архівний відділ Чигиринської РДА, історична довідка, ф.354, опис 1, спр.3.
14. Газета “Зоря комунізму” від 12.10.1989 р., №123 (9992).
15. Архівний відділ Чигиринської РДА, ф.354, опис 1, спр.360.
16. Архівний відділ Чигиринської РДА, ф.354, додаток №8 до опису справ..

20.04.2011         Олександр Чепурний